Успіння Пречистої Богородиці
Филип’ян 2:5-11; Луки 10:38-42

В народі називають це свято - Перша Пречиста, а Різдво Пречистої Діви Марії — Друга Пречиста, але, очевидно, віруючі люди мають на увазі одну Пречисту Діву Мрію.

Коли надійшло упокоєння будьякої людини, то згадують її життєвий шлях, щоб окреслити собі достоїнства й духовний образ того, хто тілесно відходить від нас. Через те при успінні Пр. Діви Марії ми згадуємо найперше про її незвичайне народження> як також земне життя її.

Про народження Пр. Діви Марії немає згадки в Святому Письмі, але існує давній церковний переказ, що її батьки, Яким і Анна, були вже в похилому віці бездітними. Вони, як це й було звичаєво вважати бездітних людей, вважали себе нещасливими. Молитовно вони просили Бога дарувати їм ласку - мати дитину, обіцяючи, що ту дитину вони присвятять на служіння Богові.

Бог справді дарував милість Якимові й Анні, - у них народилася дівчина. Вони були дуже втішені й бажали виконати свою обіцянку Богові. В дуже молодому віці Марію було приведено на життя й виховання при храмі в Єрусалимі. Там вона й виростала, виховуючись у пізнанні й служінні Богові.

Одначе, в юдействі не було чернечого стану, тому, досягнувши до рослого віку, Марія була відпущена від храму. Через те, що її батьки були вже покійними, ближчої рідні не було, то її було заручено зі старшим чоловіком Йосифом, щоб вона могла мати опікуна. Роля й дії опікуна Йосифа--обручника в Євангелії достатньо висвітлені, за Божим провидінням він опікувався не тільки над Марією, але й над її Сином Ісусом.

З Євангелії нам певно відомо про благовіщення Пр. Діві Марії від Бога, через архангела Гавриїла, обставини народження її божественного Сина. Пр. Діва Марія була вибраниця Божа - удостоєна була стати матір’ю Бога в тілі, але Бог її не огородив від людських страждань. Пречиста Діва Марія витерпіла й вистраждала більше, аніж яка інша мати в світі цьому. Вона мусіла вистраждати, стоячи перед розп’яттям Сина її на хресті (Івана 19,25).

Але, безумовно, вона сподобилася й найбільшої радості, коли Син її з’явився воскреслий із мертвих, коли Він смертю смерть переміг І тим дарував нову надію роду людському..

Та про страждання Пр. Діви Марії ми завжди маємо пам’ятати, бо серед людей поширено хибне переконання, що добрі, праведні люди не мають у цім світі страждати. 3 життєвого досвіду нам відомо, що добрі люди зазнають у світі цьому тяжких переживань. І у великій мірі тому, що люди зазнають тяжких переживань, вони бувають найбільш чутливі до людського горя, страждань їхніх ближніх.

Також життєвий досвід нас переконує, що люди, які зазнали горя, якім довелося терпіти за дотримання, ісповідання правди, такі люди зміцнюють свою віру й через свої чесноти наближаються до Бога.

Після розп’яття Ісуса Христа, мати Його, Пр. Діва Марія, лишалася в цім світі одинокою, без родини й опіки. Та Син її, вже висячи на хресті, пам’ятав про те й потурбувався, щоб Мати Його мала опіку в цьому земному світі. В Євангелії написано про те так:

“Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: “Оце, жоно, твій син!” Потім каже до учня: “ ‘Оце мати твоя!’ І з тієї години той учень узяв її до себе.” (Івана 19:26-27)

За церковним давнім переказом засвідчено, що дійсно так і сталося: Іван забрав Пр. Діву й увесь час опікувався нею. Підтверджується той переказ і документально: у листі єпископа Ігнатія Богоносця до апостола Івана згадано: "Багато жінок у нас бажають відвідати Пресвяту Діву Марію, щоб почути від неї про многі чудесні таїнства."

З ранньої історії Христової Церкви нам відомо, що після смерті, Воскресіння й Вознесіння Ісуса Христа, Діва Марія жила, перебувала під опікою ап. Івана в Єрусалимі. В 44 році були великі переслідування християн з боку юдейського царя Агрипи й через те Пр. Діва Марія, разом із своїм прийнятим сином, ап. Іваном, перейшла жити до Ефесу. А як припинилися переслідування християн юдеями, то вона знову повернулася до Єрусалиму.

Пр. Діва Марія, живучи в Єрусалимі, часто відвідувала місця, де перебувала з Сином своїм, а, перебуваючи на горі Елеонській, дістала вістку через архангела Гавриїла про наближаючий її відхід із цього світу. Тому на день її тілесного упокоєння зібралися навколо неї всі найближчі учні Христові. Вона безболісно й з радістю приймали наближення своєї тілесної смерті, - бо то був відхід до Сина свого.

Апостоли похоронили її тіло в Гетсиманії, де були похоронені її батько й мати, Яким і Анна, та Йосиф-обручник. Але, за побожним переказом, коли через три дні прибув апостол Хома, то вимагав показати йому тіло Пр. Діви Марії, бо він не мав нагоди з нею попрощатися. Пішли, відкрили гріб, але тіла не знайшли. Де тіло ділося - ніхто не знає.

Є припущення, що Бог воскресив Пр. Діву Марію й в тілі забрав її на небо, але це тільки побожне припущення, - доказів на те жодних немає. Ніхто не був свідком ні її воскресіння, ні вознесіння в небо, ніхто її не бачив воскреслою. Апостоли не лишили якогось ствердження ні в Діях, ні в своїх Посланнях.

Через те в Православ’я немає щодо того жодної твердої настанови - як вірувати - де ділося тіло спочилої Пр. Діви Марії. Люди можуть вірувати так або інакше, але Церква Христова не може встановлювати якогось правила віри, бо немає Апостольського передання про те.

У Римо-Католицькій Церкві в 1950-х роках папа проголосив догму, що Пр. Діва була з тілом взята в небо. Отже та догма зобов'язує римо-католиків, а більш нікого...

Одначе Успіння Пр. Богородиці в Православній Церкві дуже шанується.

На честь Успіння Пр. Б. побудовано багато величних храмів, особливо в Україні.

Головний храм у Києво-Печерській Лаврі, яку збудувало 12 легендарних будівників, що прийшли з Афонської гори, був на честь Успіння Пр. Б. Так само головний храм у Почаївській Лаврі, на Волині, є на честь Успіння Пречистої Діви Марії.

У нашій Православній вірі важливо не те чи Пр. Діва Марія в тілі взята в небо, чи без тіла. У нашій вірі є важливо, щоб ми мали переконання, щоб мали віру, що Бог прославив і підніс матір Господа нашого Ісуса Христа понад усіх людей і навіть понад усіх ангелів.

Ми її в Церкві прославляємо як "чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що породила Бога-Слово непорочно", що породила тілесно Ісуса Христа, нашого Господа, який був зачатий від Духа Святого (Матвія 1,20).

Через Пресвяту Діву Бог з’єднав божеську істоту з людською, - її вибрав Бог мостом нашого, людського, спасіння.

Про своє ж прославлення серед людей Пресвята Діва провістила ще перед народженням Сина свого:

“Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі Моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть...” (Луки 1:47-48)

І ми, по тих словах євангельських, вважаємо Пр. Діву Марію за найбільш блаженну, найбільш святу людину в небі. Так ми йпрославляємо її, відзначаючи її Успіння - перехід від земного життя до небесного.

Амінь.

о. Протоієрей Тарас Славченко

В Канаді, як досвідчений філолог, о. Т. Славченко мав можливість влаштуватись викладачем на одному з відділів славістичних студій, але так не сталося. Виглядає, що в його особі змагалися між собою філолог і релігійний мислитель, та перший поступився другому. Він вірно служив, 29 років, як трудолюбивий священник і педагог у парафіяльних громадах східної і західної Канади, куди його посилав Провід УГП Церкви. У кожній громаді, піклувався успішним розвитком українських (рідних) і недільних (релігійних) шкіл…

Читайти далі